Close
Невідомий Непал з мандрівницею Софією Мадич

Невідомий Непал з мандрівницею Софією Мадич

Для тих, хто вперше чує про Непал, країна асоціюється з таємничістю навіть не знаючи, де вона знаходиться. Проте, для більшості ця країна асоціюється з величними Гімалаями, де розташовані найвищі гори світу, на які мріють зійти мільони туристів.

 Для багатьох, хто вперше чує про Непал, дана країна асоціюється з таємничістю, часом, навіть не знаючи, де вона знаходиться. Проте, для більшості ця країна асоціюється з величними Гімалаями, де розташовані найвищі гори світу. Команда Lacity вирішила дізнались про цю країну більше зі слів мандрівниці, автора індивідуальних та групових турів, Софії Мадич. За освітою софія науковець,а ле своє життя пов’язала за мандрами. Маючи досвід походів в гори 14 років, вона стала автором та керівником проекту Navkolo-tur, який пропонує авторські тури в різні закутки світу. Ми зустрілися з мандрівницею і ось її чудова казкова історія про величну країну Непал.

З кожним роком Непал набуває все більшої популярності і кожен прагне на собі відчути та побачити атмосферу цієї самобутньої країни. Сюди не треба прагнути лише за екзотикою, для цього є й інші країни. Ця країна – значно більше, ніж древні храми, східні базари, колорит місцевого населення. Непал – це те незриме і невагоме, що ми не бачимо, а можемо лише відчути, те, що витає в повітрі і викликає емоції. Ті, хто відвідали цю країну хоч раз, будуть прагнути сюди повертатись знову і знову.

Так я кажу зараз, після того, коли там побувала, а будучи ученицею 7-8 класу Непал для мене був чимось з області фантастики та недосяжності. Вперше я почула про цю країну на уроках географії, коли ми вчили про зіткнення Індо-Австралійської та Євразійської плит купу мільйонів років тому, внаслідок якого утворився найбільший гірський хребет Азії — Гімалаї (я й досі це пам”ятаю!). Закарбувалась найвища вершина світу — гора Джомолунгма, Сагарматха, вона ж Еверест (8848м). І засіла в пам”яті на довгі роки. Засіла аж доти, доки через понад 15 років по тому я вперше полетіла в цю дивовижну країну, аби побачити найвищу гору світу своїм очима. Вона й досі не дає мені спокою…

На той час, побувавши вже не раз в наших рідних Карпатах, я навіть не могла собі уявити як же та гора виглядає. Якщо наші гори такі великі та красиві, то як же Еверест з його вічними снігами? Не кажучи вже про те, щоб відвідати Непал — це ж нереально, це десь так далеко, куди й не дістатися.

Пройшли роки, почалися походи в гори з друзями, подорожі Україною та за кордон і ось одного дня я придбала авіаквитки Одеса-Катманду-Одеса, підбивши на цю авантюру ще товариша дитинства. Нарешті! Попереду кілька місяцівочікувань, планувань, пакувань та тренувань. Загалом, я була готова до подорожі в Непал ще до купівлі квитків, адже давно туди хотіла.

Були продумані маршрути, список вартих уваги місць, прочитана вся можлива інформація, але через жахливий землетрус у 2015 році з поїздкою довелось почекати. Врешті, я сиджу в літаку і прямую з трепетом в таку жадану невідомість. В кожній подорожі є оте приємне очікування  невідомості, адже ми не знаємо, що нас чекає і як там, але, безумовно, — це буде незабутньо та цікаво. Мова, власне, про подорожі, а не пакетні тури.

Дорога в Непал з України довга і з пересадками. Після майже доби без сну і кочувань, в літаку “Дубаї-Катманду” вдалось трохи поринути в царство Морфея. Прокидаюсь, дивлюсь в ілюмінатор і не вірю свої очам — це ж Гімалаї! Вони так близько!

Час від часу білі пухнасті хмари і знову Гімалаї, вкриті білосніжними вічними снігами серед блакитного неба. Неможливо описати емоції, які мене переповнювали від побаченої краси та величі. Через якийсь час з”явилися рисові тераси, кольорові будиночки і Катманду, що розкинулось в долині. Легке приземлення на злітну смугу і я 5000 км від дому.

Намасте* Катманду! Виходжу з літака і опиняюсь у найвисокогірнішій країні світу, де 2074 рік (так, тут своє літочислення). Перше, що відчула, виходячи з літака, — це тепло і високу вологість у повітрі, зрештою, як і в практично усій Азії. Таке було відчуття, наче, я одяглась в мокрий одяг.

Після нетривалого оформлення візи в аеропорту, зустрілися з місцевим, який нас зустрічав і поїхали до нього додому, який знаходиться 3 км від Тамелю — туристичного серця столиці. Це був мій перший досвід проживання в іншій країні по принципу коучсерфінг. На цю авантюру мене вже товариш підписав і я жодної хвилини про це не пошкодувала. Вдома нас зустріли дружина та доньки нашого місцевого вже товариша.

Невідомий Непал з мандрівницею Софією Мадич

Привітавши з приїздом, нам намалювали тіку на чолі, що символізує джерело життя в індуїзмі та показали фільм про Непал, який дівчатка змонтували спеціально до нашого приїзду, щоб ми розуміли наскільки барвиста та різноманітна ця країна. Одразу було помітно як сильно вони люблять, дорожать та пишаються своєю країною. Опісля, нас чекала смачна вечеря. Це був, звісно ж, дал бат (без нього тут ніяк), чай масала та різні непальські смаколики. Настільки затишно було в колі цієї сім”ї, наче, приїхали до рідних людей. Навіть я зі своєю обережністю до чужих людей за кордоном, почувалась як вдома. Надзвичайно  теплі емоції викликають спогади про цих людей.

Загалом, в Непалі живуть неймовірні люди — завжди відкриті, привітні, усміхнені, готові допомогти чи підказати. З надзвичайно добрими очима, сповненими допитливості. Якось, будучи в Бактапурі, ми шукали магазин з  морозивом, а це їхня родзинка і виготовляється лише тут. Після марних пошуків ми запитали в місцевої компанії, де ж його знайти. Мало того, що нас провели так ще й купили і почастували цим морозивом, категорично відмовляючись брати гроші, бо ми їхні гості. І це лише один приклад гостинності та ввічливості з багатьох, які були. Недаремно кажуть, що країна — це її люди, а вони тут надзвичайно щирі. Я вже й не дивувалась, коли до нас могли підійти місцеві просто, щоб поспілкуватися. До речі, іноді складалося враження, що непальці знають про Україну більше, ніж українці про Непал. Спілкуються з туристами, звісно ж, англійською — її тут добре знають навіть школярі початкових класів.

На наступний день нас чекало знайомство з Катманду та оформлення документів для трекінгу до базового табору Евересту (про це в наступній статті, оскільки це окрема історія). Столиця зустріла нас гамором, сигналами клаксонів, гучною музикою звідусіль. Ми їхали в авто  збуджені цікавістю і новизною усього, що бачили. По дорозі навіть бачили кремацію на березі річки Багматі, оскільки лише заможні люди можуть собі дозволити провести дану церемонію в храмі Пашупатінатх. Суцільний порох на вулицях, оскільки практично всі дороги розбиті, тому місцеві ходять в кольорових масках на обличчі. Незважаючи на дисонансність усіх звуків, в Катманду вони звучать гармонійно, немовби доповнюючи колорит. В повітрі витає запах пахощів ароматичних паличок та спецій. З кожного закутка на нас дивилися Будда, Крішна, Шива та інші боги. Навіть зараз, пишучи ці рядки, думаю про те, коли знову пройдуся вуличками Катманду і не тільки.

Невідомий Непал з мандрівницею Софією Мадич

В Непалі офіційними вважаються дві релігії. Тут можна відшукати все, що повязано з індуїзмом: храми (людям, які не сповідують дану релігію всередину храмів заходити не можна), фігури богів, жінки в кольорових сарі, дивовижні фестивалі та багато іншого. Окрім цього, Непал має і буддистський початок — саме в Непалі, в містечку Лумбіні народився засновник буддизму — Сідгаратха Гаутама (563 — 483 р до н.е). Містечко є місцем паломництва буддистів усього світу.  Поряд з храмом знаходиться Дерево Бодхі — легендарне дерево, медитуючи під котрим, Гаутама досяг просвітлення і став Буддою.

Не дивлячись на контрастність, ці дві релігії мирно співіснують. До прикладу, на території буддистських храмів часто можна побачити індуїстських монахів-аскетів — садху і це абсолютно не спричиняє конфліктів між представниками різних релігій.

Дивно, але коли їдеш спізнавати екзотичну країну та інше життя, то найбільше пізнаєш себе. Спостерігаючи за людьми, за їхнім побутом, часто переосмислюєш свій уклад життя. Можна багато чому навчитися. Міняється світогляд і по-іншому починаєш дивишся на свої будні та цінувати те, що маєш і Країну, в якій живеш.

Тим не менше, Непал приховує в собі і багато загадкового та незрозумілого для нас європейців.  Яскраво проявляється вірність традиціям, які зберегли крізь століття, особливо під час народних святкувань, навіть якщо для когось вони шокуючі.  Наприклад – це жертвоприношення.

Для більшості людей з усіх куточків світу ритуальні вбивства тварин вважаються пережитком середньовіччя і є забороненими практично у всіх країнах світу. В Непалі ритуальні пожертви тварин дозволені, розповсюджені і вітаються. Нове житло, авто, народилась дитина – все потребує щедрого кровопролиття для пантеону божеств індуїзму.

Пожертвою можуть бути голуби, кури, кози, буйволи… Тварина залежить від соціального статусу. Перед тим як принести тварину в жертву, її кроплять водою, коли жертва обтруситься — це значить, що вона готова прийняти смерть. М’ясо вважається благословенним, тому його обов’язково потрібно спожити. У Непалі є ще фестивалі, під час яких популярними є масові жертвоприношення тварин. Але з 2014 р на них поступово вводять заборону. Звичайно ж, не все суспільство підтримує такі традиції. Ті, хто сповідують буддизм вважають, що люди повинні “вбивати” свої погані риси характеру, а не тварин. Саме тоді, боги будуть милостиві до них.

Ми стали свідками такого масового жертвоприношення під час свята Дашайн. Вранці, нас розбудили постріли з рушниць. Товариш пішов глянути, що ж відбувається.

Пішли, там голови рубають! — сказав він, коли повернувся.  Рубають голови? Кому і за що? — я аж оторопіла. Ну, козам і буйволам. Там, на центральній площі. То ж свято сьогодні, нам розповідали. Ходи подивимось.

Нам і справді розповідали наші непальські друзі, бо ж і самі збирались їхати до батьків всією сім’єю. Як нам пояснили — Дашайн для непальців по значимості, як для нас Різдво та Великдень, тому всі намагаються бути з родиною. Проте, нам не уточнили як саме проходять святкування.

Як виявилось, таки справді якраз розпочалось святкування і саме з жертвоприношення. Саме ці жертви були для війська. Самі ж військові і відрубували голови під супровід пострілів. На дійстві було присутнє все військове керівництво країни. Потім тварин готували і ввечері всі бажаючі на площі могли скуштувати страви. Звичайно ж, для туристів це було шокуюче видовище. Хтось ойкав, одна жіночка ледь не втратила свідомість, проте самі ж непальці спокійно спостерігали за бійнею ще й виставляючи дітей наперед, щоб ті краще бачили. Що я відчувала в той момент? Та нічого. Товариш теж. Я дуже люблю тварин і часом мені їх більше шкода ніж людей, АЛЕ — я в чужій країні зі своїми традиціями та культурою і я повинна поважати їх та приймати, подобається це мені чи ні. Тому й сприйняття трохи міняється. Потім були різні концерти та різні розваги — свято триває. Мене навіть на танці запрошували місцеві, ха-ха, я і народні непальські танці. Це було дуже кумедно!

Окрім цього, відбуваються фестивалі з театралізованими виставами. Акторами виступають переважно чоловіки, переодягнуті в одяг відповідного персонажа. Нам пощастило побувати на одній із таких вистав — надзвичайно цікаве дійство, яке супроводжується лише грою на національних музичних іструментах, без жодних слів та міміки, бо актори в масках — лише танець та жести. Було дуже багато місцевих, які з усмішками пропускали нас наперед, щоб ми могли краще роздивитися та зафіксувати на фото та відео. Кожен намагався пояснювати нам дії акторів, щоб ми зрозуміли суть. Це відбувалося на площі Дурбар в Патані. Концентрація храмів, палаців тут найбільша в країні. Бонусом для мене стало фото з актором, який грав Добро, яке, звісно ж, перемогло зло.

Ще однією цікавинкою Непалу є жива богиня! Ви думаєте такого не існує? В Непалі так. Єдина у світі жива богиня – Кумарі.

Площа Дурбар, храм Таледжу в Катманду. Тут і живе маленька дівчинка Кумарі. Лише вона має право благословляти короля, а тепер президента і ставити йому тіку. Живе богиня в своєму палаці на другому поверсі, вхід до якого охороняють снігові леви. Її робота приймати паломників, аби принести їм успіх. Час від часу Кумарі освячує своєю присутністю індуїстські фестивалі.

Богинею не можна народитися. Богинею лише стають, пройшовши кілька етапів. Нею може бути лише представниця віком 3 – 5 р. з племені неварі, що належить до касти збіднілих ювелірів. Відбір проводять п’ять священників. Вони мають визначити, яка ж із дівчаток володіє 32 атрибутами досконалості. Голос, відтінок очей, характер, шкіра без шрамів, відсутність схильності до кровотеч, гороскоп, сумісний з гороскопом президента (раніше короля) – це лише частина списку.

Відібраних кандидаток чекає страшне випробування у храмі Таледжу. Перед ними танцюють люди в страшних масках, завдаючи гучних ударів в барабани. Дівчатка, які не заплакали допускаються до останнього етапу обрання. Потрібно серед купи одягу вибрати речі своєї попередниці. Після цього на переможницю одягають червоне вбрання, а на чолі малюють вогняне око.

З цього часу дитина присвячує себе вивченню релігійних обрядів. В її храм можуть заходити лише індуїсти. В середньому дівчинка виконує обов’язки 7 років, поки не досягне статевої зрілості.

На щастя, всі давні звичаї та обряди не перетворились на формальні розваги для туристів, а несуть в собі закладену цінність та залишаються урочистими і священними церемоніями не на камеру.

Непал багатий на древні пам’ятки, індуїстські храми, палаци, столітні буддистські монастрирі, які не зруйнували ні людська рука, ні час, ні землетруси. Більшість з них занесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Тут є на що подивитися і куди поїздити. Шкода, що Непал залишається в тіні своєї відомої сусідки Індії. Проте, ще донедавна монархія, безперечно, заслуговує на увагу, адже це одна з найкрасивіших та незвичних країн нашої планети.

Природа — це ще одна визначна пам”ятка, якою Непал заслужено пишається та дорожить. Вона тут фантастична — від зелених джунглів з різноманітним тваринним світом до суворих вершин та небезпечних льодовиків.

Одним з обов’язкових пунктів для відвідування був національний парк Чітван. Раніше, улюблене місце полювання непальських королів. З 1984р. об’єкт внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це одне з небагатьох місць у світі, де можна спостерігати за дикими тваринами в природних умовах. Схід сонця в човні посеред річки під спів безлічі птахів я не забуду ніколи. Вдалині видніється носоріг, позаду купається слон — наче, в казку потрапляєш. А ще, тут проживає одна з найстарших етнічних груп Непалу. Довготривала ізоляція території призвела до утворення і розвитку унікальної культури тхару, з якою тут можна познайомитись.

Гімалаї — ще одна природна перлина та окраса країни. Вони відіграють велике значення в міфології, літературі, релігії Непалу. З часом, гори стали центром тяжіння для паломників, а також для альпіністів з усього світу. Серед них є і заборонені для сходжень. Саме на гори припадає значний відсоток з усіх туристів, які приїжджають сюди.

Невідомий Непал з мандрівницею Софією Мадич

Як говорить легенда, боги живуть на вершинах Гімалаїв, а в давні-прадавні часи вони жили серед людей в гірській долині, в якій зараз розташоване Катманду — столиця колишнього королівства. Хоч і це одна з найбідніших країн у світі, проте, можливо, саме тому люди тут найщасливіші. Згідно зі світових рейтингів непальці вважаються одним з найщасливіших народів у світі. Можливо, тому, що не настільки зосереджені на гонитві за матеріальним, а цінують те, що мають, в першу чергу близьких. А, можливо, це якийсь їхній особливий секрет щастя, заради якого варто поїхати в цю країну. І кожен віднайде те, що важливо йому.  Ще раз повторюсь:  найбільшою окрасою цієї прекрасної країни є люди, які незважаючи, на суворі умови життя, завжди радісні та випромінюють любов. Дивлячись на них, хочеться і собі усміхатись, просто так. Вони таки щось знають, ці непальці.

Тому, що ти тут і маєш можливість споглядати всю цю красу на власні очі, а мільйони про це мріють і не зможуть побачити — ти щаслива. Тому, що твої батьки та близькі здорові і ти теж — ти щаслива. Тому, що ти мала і маєш в житті те, про що хтось може лише мріяти — ти щаслива. Цінуй! — так мені сказав один місцевий дядько в поселенні Доле, що на висоті 4090 м над р. м.

До слова, хочу зауважити, що, незважаючи на те, що Непал бідна країна, подорож туди не є дешевим задоволенням. Це неправда, коли кажуть, що можна вкластися в суму 599$, 499$ і там дешево. Бути туристом в Непалі дорого, особливо, коли мова йде про трекінг чи сходження. Не варто вірити в міфи, що тут лише хостели або дешеві готелі з тарганами на стінах. Є й розкішні готелі з басейнами, садами, які нагадують оазис серед пустелі та безліч ресторанів з вишуканою кухнею, а не лише вулична їжа. Непальці та керівництво держави прекрасно розуміють, що Гімалаї завжди будуть манити туристів та альпіністів з усього світу і вони завжди будуть готові платити потрібні суми, аби піднятися на ту чи іншу вершину, чи хоча б пройтися одним із маршрутів. Лише дозволи коштують від 50 $ до 11000 $. До того ж, туристи мають змогу придбати в Непалі все необхідне для трекінгу чи сходження. Тут є все: взуття, одяг, альпіністське спорядження; від реплік до оригінальних речей відомих брендів. Жінки, які полюбляють колоритне вбрання, теж буде чим зайнятися. Магазини із красивими національними вбраннями та вироби з шовку і пашміни (тип кашемірової вовни високої якості), шкіра та галантерея, прикраси та косметика, від який голова обертом. Вибір на будь-які гаманець та якість.

Невідомий Непал з мандрівницею Софією Мадич

Крім того, в Непалі є багато інших цікавих розваг для любителів активного відпочинку: політ на парапланах над озером Фева, рафтинг, сафарі, катання на мотоциклах по бездоріжжю, польоти над Гімалаями та Еверестом на гелікоптері та ін. Звісно, що такі активності і відповідно коштують, але однозначно того варті. Як на мене, відпустка повинна залишати не осад, а найкращі спогади та емоції і хтозна чи доведеться ще тут побувати.

Додому я поверталась трохи іншою, з багатьма питаннями та відповідями, роздумами та бажаннями. Спогади та емоції переповнювали і хотілось ними ділитися. Я точно знаю — мрії збуваються, якщо справді хотіти і робити щось для цього, то обов’язково так і буде. А ще, не такий вже недосяжний цей світ, як я думала в 7-8 класі. З кожною мандрівкою в цьому переконуюсь, а особливо після цієї. Те, про що я мріяла, дивлячись документальні передачі, я бачила своїми очима і ходила там своїми ногами.

Намасте — вітання непальською, виражає глибоку повагу. У дослівному перекладі — “уклін тобі”. У ширшому значенні “намасте” означає “божественне в мені вітає і з’єднується з божественним у тобі.

Непал — це був правильний вибір в країну, яку я полюбила всім серцем і, куди мені хочеться повертатися знову та знову. Країна, яка для кожного має щось своє, де можна почути і зрозуміти те, що міняє світосприйняття і дає відповіді на багато запитань. Тому, запрошую і вас приєднуватися до одного із запропонованих турів, щоб пізнати свій секрет та помилуватись неймовірною природою цієї загадкової країни. Приєднуйтесь та беріть друзів! Гайда у Непал по щастя. Тури замовити можливо на сайті — navkolo-tur.com

Деталі на сайті navkolo-tur.com